Районна науково-практична конференція на тему: «Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку»

Виступ із доповіддю на тему:

 «Основні аспекти мовленнєво-методичної компетентності сучасного учителя-словесника»

Важливим компонентом професійної діяльності сучасного вчителя-словесника залишається технологія вдосконалення його мовленнєво-методичної підготовки. Ключовим поняттям цієї технології є культура фахового мовлення, під якою слід розуміти досконале володіння літературною мовою, її нормами, уміння^ правильно, точно й виразно передавати думки засобами мови.

Проблемні формування професійного мовлення вчителів-словесників присвячено чимало праць відомих учених-мовознавців (Н.Бабич, Л.Мацько, В.Пасинок та ін.), дидактів (А.Бодальов, Л.Буєва, А.Єромкін та ін.), лінгводидактів (О.Біляєв, М.Вашуленко, В.Мельничайкота ін.).

Питання мовленнєвої культури вчителя лінгвісти розглядають в основному в контексті його педагогічної майстерності. Так, виокремлюють три основні складники поняття мовна культура учителя:

1)     Лексико-граматична грамотність і багатство словникового складу;

2)     Виразність стилістики та правильність вибору стилю й тону мовлення;

3)  Володіння   технікою   висловлювання   (постановка голосу, техніка дихання, тембр, наявність відповідних динамічних відтінків).

Отже, ядро мовної культури учителя-словесника містить лексико-граматичний, мовознавчий, літературознавчий та лінгводидактичний компоненти, які є знаряддям професійного педагога й визначають його фахову повноцінність.

Науковці   поділяють   якості   професійного   мовлення учителя, потрібні в навчально-виховній діяльності, на дві групи:

1. Педагогічні якості мовлення, що забезпечують його правильність (нормативність, відсутність архаїзмів, вульгаризмів, провінціалізмів, слів-паразитів, що засмічують мовлення). Правильність як якість мовлення пов'язана з дотриманням мовних норм на фонетичному

(акцентуаційному),    лексичному,    граматичному, правописному (орфографічному й пунктуаційному), стилістичному рівнях.

 2.   Педагогічні якості мовлення, що зумовлюють його дієвість як засобу навчання і виховання, тобто ті, що впливають на слухачів (змістовність    мовлення,    ясність,    простота,    доступність і послідовність викладу навчального матеріалу).

    На значення інтелектуально-мовленнєвого компонента у професійній діяльності учителя-словесника вказують такі дослідники, як Б.Баєв, С.Бізов, Д.Ніколенко, І.Синиця, І.Смирнов, О.Щербаков.

  На думку О.Біляєва, мовленнєва майстерність учителя-словесника пов'язана із природженим даром слова: це «вміння ясно й образно говорити й писати, добираючи з багатьох варіантів висловлення думки чи передачі почуття найбільш точний і стилістично доречний».

      Оскільки слово учителя-словесника є наочним зразком, який учень сприймає й наслідує, педагог повинен постійно вдосконалювати своє мовлення, додержувати норм літературної вимови, граматичних правил, інтонації, стильових особливостей тощо. З цього приводу /І.Мацько зазначає: «Фахівцям мова потрібна не як сукупність правил, а як картина світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві, засіб само-формування і самовираження особистості кожного».

У своєму виступі пропоную подати варіанти нормативного наголошування, доречного слововживання на орфографічному, лексичному і граматичному рівнях, а також правильного використання учителем української мови й літератури лінгвістичної та методичної термінології у фаховому мовленні, що сприятиме підвищенню його мовленнєво-методичної підготовки.

                                            Акцентуаційний рівень

Професійна діяльність учителя-словесника тісно пов'язана передусім з усним мовленням. Порушення норм акцентуаційного рівня призводить до закріплення ненормативного наголошування слів, зокрема й термінології, і, як наслідок - до мовної неохайності. Тому будь-яке ненормативне відхилення від літературної мови не сприяє авторитетові фахівця. Пропоную перелік слів, у яких учитель-словесник найчастіше допускає акцентуаційні порушення.

Батьківський (Н: батьківські збори, батьківська рада). Проте, батьківство (Н: позбавити батьківства).

Видання (Н: сучасне видання словника). Віддієслівний іменник видання' вживають, якщо йдеться про вік дівчини, коли вже можна виходити заміж (Н: дівчина на виданні).

Віршовий (Н: віршовий розмір, віршова форма).

Дробовий (Н: дробовий числівник, дробове' число).

Лінійка зменш. Від слова лінія (Н: ледь помітна лінійка). Іменник лінійка має значення «планка для креслення прямих ліній», «пряма риска на папері, яка допомагає писати рівними рядками».

Ознака (Н: граматичні ознаки, виділення ознак).

Пізнання (Н: мова як засіб пізнання, пізнання закомірностей).

Помилка і помилка, але помилки (Н: типова помилка, наявність помилки, робота над помилками, виправлення помилок, але три помилки).

Текстовий (Н: текстовий диктант, вивчення морфології на текстовій на основі).

/                    /                               /                           

Фаховий (Н: фахова підготовка, фаховий рівень, фахове змагання, фахові

знання).

Черговий (Н: черговий учень, чергові в класі, завдання черговому).

Орфографічний рівень

Найхарактернішою помилкою цього рівня в усному й писемному мовленні учителя-словесника є неправильне вживання закінчень іменників чоловічого роду другої відміни однини.

Так кажемо	Так треба (або доречно) сказати
Учні першого варіанту	Учні першого варіанта
Тлумачення терміну	Тлумачення терміна
Пишемо з абзацу	Пишемо з абзаца, але в роботі не вистачає другого абзацу.
Зміст навчального предмету	Зміст навчального предмета
Збільшити в півтора раза	Збільшити в півтора разу

Лексичний рівень

Норми лексичного рівня регулюють вибір слова відповідно до змісту

і мети висловлювання. Проте багатство словника ще не є ознакою високої мовної культури учителя-словесника. Потрібно вміти точно й доречно вживати слова й сполучення слів ( мовні штампи) відповідно до їхнього лексичного значення й ситуації мовлення.

Типовими вадами цього рівня у фаховому мовленні учителя української мови й літератури є такі:

Так кажемо	Так треба (або доречно) сказати
Запишемо число в зошиті	Запишемо дату в зошиті
Література і мистецтво	Література  й  інші  види мистецтва (або література і живопис, література і скульптура)
Літературний напрямок	Літературний напрям
Записати в алфавітному порядку	Записати за абеткою
Виключення з правил	Винятки (або виняток) з правил
Використовувати коректор	Використовувати білило
Сім екземплярів підручника	Сім примірників підручника
Ряд ознак (ряд прикладів)	Низка ознак (низка прикладів)
Збірник віршів П.Тичини	Збірка   віршів   П.Тичини. Іменник збірник      уживають    у значенні друкованого    видання,   до якого входять    твори     різних авторів (збірник   вправ, збірник диктантів). Збірка   - це   однотомне видання художніх творів   одного автора та фольклорних записів (збірка лірики, збірка дум).
Цей матеріал стане в нагоді	Цей матеріал стане в пригоді
у творі мова йде про-	У творі йдеться про...
хід подій	Перебіг подій
Цілий урок	Увесь урок, увесь день
Відкритий  урок.   Відкриті спортивні змагання.	Показовий урок, показові спортивні змагання
Вірна відповідь	Правильна відповідь
Усі бажаючі	Усі охочі
Посміхніться один одному	Усміхніться один одному
Відкрити зошит	Розгорнути зошит
Відкрити двері	Відчинити двері або відімкнути двері (якщо ключем)
Привідкрити двері	Прочинити двері
Закрити зошит	Згорнути зошит
Написати заяву	Скласти     заяву.     Ділові папери (документи) не пишуть, а складають.
Піднімаємо руки!	Підносимо руки!